Патрэбен чалавеку чалавек сочинение

Навіны і грамадстваФіласофія

Пытанне: навошта патрэбен чалавек чалавеку?

Пытанне аб тым, навошта патрэбен чалавек чалавеку, задаецца неаднаразова людзьмі. І кожны думае, што ведае адказ, але не ўсе могуць яго сфармуляваць. Давайце паспрабуем разабрацца, навошта патрэбен чалавек чалавеку.

З біялагічнай пункту гледжання

Гэтак жа як і жывёлы, мы з’яўляемся сысунамі. Намі так жа рухаюць інстынкты: мы хочам ёсць, спаць, абараняць сваіх родных, аберагаць свой дом, працягваць свой род і гэтак далей. Казаць пра гэта можна бясконца. Адзінае, што адрознівае нас ад жывёл, гэта розум, магчымасць думаць, ўсведамляць. Атрымалі мы гэта ў ходзе эвалюцыі. Філосафы са старажытных часоў шукаюць адказ на пытанне, навошта патрэбныя людзі. І як ні дзіўна, да гэтага часу ніяк не могуць яго знайсці. Існуе два пункты гледжання: навуковая і рэлігійная. З пункту гледжання першай, чалавек — гэта стварэнне матэрыяльнае, якое з’явілася на свет у ходзе біялагічнай прагрэсу. Вось, напрыклад, Дарвін зрабіў выснову, што мы адбыліся ад малпы. Даказаць гэта нават зараз немагчыма, гэтак жа як і абвергнуць. З пункту гледжання царквы, чалавек — гэта стварэнне Госпада, то ёсць вышэйшай сілы, якую ніхто ніколі не бачыў, але пры гэтым усё вераць, што яна ёсць. І ўсё ж, навошта патрэбен чалавек чалавеку? C пункту гледжання выжывання — групай выжыць значна прасцей. У гэтых адносінах з жывёламі мы вельмі падобныя. Яны таксама аб’ядноўваюцца ў чароды, прайды, дзе заўсёды ёсць лідэр, які вядзе за сабой усіх астатніх.

З духоўнага пункту гледжання

Патрэба чалавека ў зносінах і ў знаходжанні побач з сабе падобнымі бярэ свой пачатак з самых старажытных часоў, калі людзі яшчэ нават не ўмелі размаўляць. Проста ў грамадстве такіх жа, як ты, заўсёды прасцей знаходзіцца і перажываць жыццёвыя цяжкасці. Сацыяльныя кантакты ў нас з’яўляюцца пры нараджэнні. Першы чалавек, якога мы бачым і ўспрымаем, — гэта мама. І далей, на працягу ўсяго жыцця, як бы ні склаўся наш лёс, гэтую сувязь мы разарваць не можам. Па такім жа прынцыпе складваюцца і роднасныя сувязі. У цяжкія моманты ў гэтых людзей мы шукаем падтрымку, у хвіліны шчасця дзелімся імі сваімі пачуццямі. Калі мы заводзім ўласную сям’ю, з’яўляецца патрэба ствараць, абараняць. Такім чынам, можна зрабіць высновы, навошта патрэбен чалавеку чалавек:

  1. Для камфортнага жыцця і баўлення часу.
  2. Для зносін, абмену інфармацыяй.
  3. Для дапамогі, прычым як фізічнай, так і маральнай.
  4. Для любоўных адносін.
  5. Для сяброўскіх сувязяў.
  6. Для працягу роду.
  7. Для таго, каб было дзеля каго жыць.
  8. Для таго, каб ісці па жыцці разам.
  9. Для падтрымкі ў цяжкія хвіліны.
  10. Для таго, каб дзяліцца радасцю, шчасцем.
  11. Для таго, каб у халодны час адчуваць цяпло як у прамым, так і ў пераносным сэнсе.

І гэтак далей. Спіс прычын, навошта патрэбен чалавек чалавеку, можна працягваць бясконца. Напэўна, кожны з нас зможа чымсьці папоўніць яго, бо нягледзячы на тое што мы людзі, усе мы розныя. У заключэнне хочацца ўспомніць фільм, дзе галоўную ролю адыграў Том Хэнкс, пад назвай «Ізгой». У гэтай кінастужцы мы можам убачыць, што зрабіла з чалавекам адзінота, адсутнасць людзей, на якія пакуты яго выраклі. Безумоўна, пабыць аднаму часам хочацца, падумаць, паразважаць. Але гэтаму стане рана ці позна прыйдзе канец — і тады будзе чалавеку патрэбен чалавек.

Ответ:

Сын Ольги Святослав Игоревич (957–972) носил уже славянское имя, но нравом был еще типичный варяг-воин, дружинник. Едва успел он возмужать, как составил себе большую и храбрую дружину и с ней стал искать себе славы и добычи. Он рано вышел из-под влияния матери и «гневался на мать», когда она убеждала его креститься: «Как мне одному переменить веру? Дружина начнет смеяться надо мною», – говорил он. С дружиною он сжился крепко, вел с нею суровую походную жизнь и поэтому двигался необыкновенно легко: «легко ходя, аки пардус (барс)», – по выражению летописи.

Памятник князю Святославу

Памятник князю Святославу Игоревичу в Запорожье

Еще при жизни матери, оставив на попечении Ольги Киевское княжество, Святослав совершил свои первые блестящие походы. Он пошел на Оку и подчинил вятичей, которые тогда платили дань хазарам; затем обратился на хазар и разгромил Хазарское царство, взяв главные города хазар (Саркел и Итиль). Заодно Святослав победил племена ясов и касогов (черкесов) на р. Кубани и овладел местностью в устьях Кубани и на Азовском побережье под названием Таматарха (позднее Тмутаракань). Наконец, Святослав проникнул на Волгу, разорил землю камских болгар и взял их город Болгар. Словом, Святослав победил и разорил всех восточных соседей Руси, входивших в систему Хазарской державы. Главной силой в Черноморье становилась теперь Русь. Но падение Хазарского государства усиливало кочевых печенегов. В их распоряжение попадали теперь все южнорусские степи, занятые раньше хазарами; и самой Руси скоро пришлось испытать большие беды от этих кочевников.

Возвратясь в Киев после своих завоеваний на Востоке, Святослав Игоревич получил приглашение от греков помочь Византии в ее борьбе с дунайскими болгарами. Собрав большую рать, он завоевал Болгарию и остался там жить в г. Переяславце на Дунае, так как считал Болгарию своей собственностью. «Хочу жить в Переяславце Дунайском, – говорил он: – там середина (центр) моей земли, там собираются всякие блага: от греков золото, ткани, вина и плоды, от чехов и угров – серебро и кони, из Руси меха, воск и мед и рабы». Но ему пришлось на время вернуться из Болгарии в Киев, потому что на Русь в его отсутствие напали печенеги и осадили Киев. Киевляне с княгиней Ольгой и детьми Святослава едва отсиделись от грозного врага и послали к Святославу с упреками и просьбой о помощи. Святослав пришел и прогнал печенегов в степь, но в Киеве не остался. Умиравшая Ольга просила его подождать на Руси до ее кончины. Он исполнил ее желание, но, похоронив мать, сейчас же ушел в Болгарию, оставив князьями на Руси своих сыновей. Однако греки не желали допустить господства русских над болгарами и потребовали удаления Святослава назад на Русь. Святослав отказался покинуть берега Дуная. Началась война, и византийский император Иоанн Цимисхий одолел Святослава. После ряда тяжелых усилий он запер русских в крепости Доростол (теперь Силистрия) и вынудил Святослава заключить мир и очистить Болгарию.

Святослав и император Иоанн Цимисхий

Встреча князя Святослава с императором Иоанном Цимисхием на берегу Дуная. Картина К. Лебедева, ок. 1880

Войско Святослава, истомленное войной, на пути домой было захвачено в днепровских порогах печенегами и Рассеяно, а сам Святослав убит (972). Так печенеги довершили поражение русского князя, начатое греками.

После смерти Святослава Игоревича на Руси между его сыновьями (Ярополком, Олегом и Владимиром) произошли междоусобия, в которых погибли Ярополк и Олег, и Владимир остался единодержавным. Потрясенное усобицами государство являло признаки внутреннего разложения, и Владимиру пришлось потратить много сил, чтобы дисциплинировать варягов, у него служивших, и усмирить отложившиеся племена (вятичей, радимичей). Пошатнулось после неудачи Святослава и внешнее могущество Руси. Владимир вел много войн с разными соседями за пограничные волости, воевал также с камскими болгарами. Втянулся он и в войну с греками, в результате которой принял христианство по греческому обряду. Этим важнейшим событием окончился первый период власти варяжской династии на Руси.

Так образовалось и крепло Киевское княжество, объединившее политически большую часть племен русских славян.

Объяснение:

Український інститут екології людини має сьогодні методику визначення енергетичного благополуччя приміщення, в якому перебуває людина, по зміні властивостей природної води. Це об’єктивний тест. Ми ставимо пляшечку з водою в ті кімнати, які ми хочемо протестувати. В даному випадку будемо говорити про спальню, кухню та вітальню. Статистично в нас завжди виходить, що найбільше польове або електромагнітне навантаження є на кухні, потім — у вітальні, на третьому місці — спальня. Але так не завжди, бо якщо в спальні є телевізор, то показники електромагнітного випромінювання більші. Якщо говорити про кухню, то це означає, що будь-яка технічна установка (особливо високочастотна піч) — чи то електроплита, чи то якась інша нагрівальна техніки — негативно впливає на кожну людину, під час приготування їжі чи використання приладу перебувати там шкідливо. Наприклад, японці роблять так, що дружина чи будь хто інших, хто готує їжу, використовуючи високочастотну піч, не перебуває в приміщенні, коли техніка працює, — японці добре розуміють те, наскільки погано впливають високі частоти на організм людини.

Що стосується дітей, то це взагалі дуже негативний вплив, тому що сьогодні на дітей впливає не лише це, про що ми говоримо. Найгірше впливає комп’ютер. Ідеться як про польові структури (магнітні поля), так і інформаційні поля. Тому що дуже негативні поля йдуть з інтернету. Якщо дитина постійно сидить за комп’ютером і не має ні іншого захоплення, ні активного відпочинку, то врешті-решт все це закінчується плачевно для самого здоров’я дитини. А ще гірше або так само погано, коли дитина користується мобілкою. Зараз є випадки, коли мобільні телефони роблять спеціально для дітей. Це — нонсенс, тому що на Заході до повноліття не можна користуватися мобілкою, у школах це заборонено. Так — у всіх цивілізованих країнах, тільки у нас це не приймається. У зв’язку з цим дуже важливим є момент, який додає до цієї картини, — інформаційний простір. У нас засоби масової інформації перебувають у руках і приватних, і державних, але все одно немає ніякого контролю за тим, яка інформація потрапляє в ефір. Ми бачимо дуже багато негативу — чи то по радіо, чи по телебаченню, чи в газетах. Негативна інформація завжди призводить до погіршення здоров’я. Вплив відбувається через воду, яка є в організмі людини. Тому хочу назвати основні негативи, які є в середовищі, в якому ми живемо. Перше — це побутові електромагнітні поля. Друге — інформаційний простір, третє — якість питної води, четверте — якість продуктів харчування. І все це ставить під сумнів те, що і в нездоровому довкіллі людина може бути здоровою. Це — велика проблема. Ми ж все-таки доводимо, що людина здоровою може бути — якщо робити контрольовану профілактику, постійно контролювати свій стан здоров’я чи дітей в режимі школи чи садочка, квартири чи офісу.

Обновлено: 10.01.2023

  • Для учеников 1-11 классов и дошкольников
  • Бесплатные сертификаты учителям и участникам

Такое рознае каханне

Перада мною кніга У.С. Караткевіча “Дзікае паляванне караля Стаха”. Колькі важнага і сур’ёзнага ў змесце аповесці! Але пагаварыць я хачу пра Надзею Яноўскую – адну вельмі тонкую ва ўсіх адносінах гераіню гэтай аповесці, гаспадыню маёнтка Балотныя Яліны.

Вось якой паўстае яна перад вачыма Андрэя Беларэцкага: “ Маленькая ростам, худзенькая, танюткая, як галінка, з амаль неразвітымі клубамі і ўбогімі грудзямі, з блакітнымі жылкамі на шыі і руках, у якіх зусім, здавалася, не было крыві, – яна была слабай, як сцяблінка палыну на мяжы.

Вельмі тонкая скура, тонкая доўгая шыя, нават прычоска нейкая незразумела невыразная. ”

Калі чытаў, калі ўпершыню знаёміўся, думаў, што з гэтай недарэкі ні я, ні галоўны герой кнігі не будзем мець цікавасці. А выйшла якраз наадварот…

Чым далей знаёміўся з ёю, чым “бліжэй” пазнаваў, тым ясней разумеў глыбіню аўтарскай задумы: моц тоецца ўнутры нас, яна не на паверхні. І калі абудзіць прагу да жыцця, гэта дасць сілы, зменіць да непазнавальнасці, асабліва калі даць надзею, надзею на лепшае!

Думаю, што і імя ў гераіні невыпадковае. Якія прыгожыя імёны носяць беларускія жанчыны! Але, тым не менш, менавіта “Надзея” – імя, якое ідзе поруч з “Любоўю” і прарочыць будучыню.

Магчыма, тым самым Уладзімір Сямёнавіч хацеў сказаць, што не страчвае надзеі на лепшае ў беларускай прагрэсіўнай шляхце, з якой усё самае лепшае і ўсе самыя лепшыя здавён…

Не дзеля грошай і раскошы, а дзеля гонару і годнасці ўсё ў гэтым жыцці – сцвярджае пісьменнік. “Многім холадна жыць на зямлі. Вінаваты ў гэтым людзі, якія прагнуць улады, непасільнай, немагчымай для чалавека. Вінаваты таксама і грошы, з-за якіх людзі хапаюць адзін аднаго за глотку ”, – так разважае А. Беларэцкі. Але менавіта ён “цепліць” надзею сваёй новай знаёмай, што “такія рэчы, як каханне, як сяброўства ” таксама не зніклі. Як жа без іх?

Напэўна, каханнем, цеплынёю, дабрынёю, клопатам і простай сваёю прысутнасцю побач Андрэй Надзею змяняе да непазнавальнасці. Менавіта яна “прымусіла” яго да гэтага, калі прасіла застацца, затрымацца, пабыць, гаворачы, што “ гэта вельмі добра, калі поруч ёсць людзі”.

У гэтым, на мой погляд, У. Караткевіч не новы. Даўно вядома ўсім нам, што чалавеку патрэбен чалавек. Гэта прысутнасць не дазволіць “ холадна жыць на зямлі ”.

Надзея чакала свайго чалавека, а Андрэй знайшоў яго выпадкова, ні на што не разлічваючы, проста застаючыся мужчынам, сапраўдным і надзейным.

Чалавек спавядаецца толькі ў царкве або перад тым чалавекам, якому вельмі давярае, які яго адбітак – люстэрка. Надзея “спавядалася” Андрэю: “ Каб вы ведалі, колькі крыві, забойстваў, сірочых слёз, звычайнага бруду на кожным шляхецкім гербе! Колькі забітых, зашмаганых да смерці, пакрыўджаных! Мы не маем права на існаванне, нават самыя сумленныя, самыя лепшыя. У нашых жылах не блакітная, а брудная кроў. Няўжо вы думаеце, што ўсе мы, да дваццатага калена, не павінны адказваць за гэта, адказваць жахам, галечай, смерцю? Мы былі такія абыякавыя да народа, які пакутаваў з намі поруч і ад нас, мы лічылі яго быдлам, мы лілі віно, а яны лілі кроў. Яны не бачылі нічога, акрамя дрэннага хлеба” .

Пасля гэтых слоў ён па-іншаму гляне на яе – “са здзіўленнем”, як піша аўтар. І толькі тут ён зразумее, што ніякая яна не непрыгожая, што перад ім “незвычайная дзяўчына, прыгожая дзіўнай, трохі вар’яцкай прыгажосцю”.

Каханне дорыць нам крылы. Фундамент кахання, на мой погляд, гэта любоў. Паняцце гэта глабальнае. Але калі даць самае простае тлумачэнне, то можна сказаць так: гэта самаахвярнае служэнне, жаданне памерці або перамагчы ў імя каханай, рызыкаваць сабою, абы толькі жыў той, кім ты бясконца даражыш.

“Яна ляжала ў маіх абдоймах, і як быццам ціхая музыка пачала найграваць недзе, можа, у маёй душы. Ціхая-ціхая, далёкая-далёкая, пяшчотная: пра сонца, малінавыя ад канюшыны лугі пад дымнай бліскучай расою, пра залівісты спеў гівала ў шатах вялікіх ліп. Яе твар быў такі спакойны, як у спячага дзіцяці” – вось яно, простае зямное каханне, якое, на жаль, дадзена перажыць далёка не кожнаму на зямлі. І шчаслівы той, у жыцці каго яно было!

Андрэя каханне таксама змяніла: “ Я не саромеўся гэтага. Да гэтага часу ў мяне, як амаль ва ўсякага здаровага, маральна неразбэшчанага і пазбаўленага залішняй пачуццёвай цягі чалавека, былі да жанчын роўныя сяброўскія адносіны, часам нават не пазбаўленыя нейкай незразумелай агіды. Так яно і павінна быць, пакуль не прыходзіць Сапраўднае ”.

Быць самім сабою, у суладдзі з сусветам пачуццяў, жыць ярка, на ўсю моц, любіць гэта жыццё і па гэтай прычыне баяцца смерці – вось што такое каханне, вось якая адказнасць за пачуццё, калі яна ўсяго толькі, як кажа Андрэй, “спадзявалася на мяне”.

І дзякуючы гэтаму прадаўжаецца жыццё, нараджаюцца шчаслівыя людзі, нязводным застаецца людскі род…

С благодарностью Татьяне М. и всем-всем моим друзьям на прозе, благодаря которым в самых далеких созвездях можно рассмотреть поляну цветов, а зайдя на свою страничку, обнаружить ромашковый букет, летятящий через время и расстояние.

Человеку нужна не слава,
А людское внимание, ласка…
И сердечное, теплое слово,
И веселая, мудрая сказка

Человеку нужна улыбка…
Незнакомых глаз и знакомых,
Что б дождями размытая тропка
Стала легкой, а грусть невесомой….

Человеку нужна не жалость…
Доброта нужна человеку,
Чтоб взмывая на гребни крутые,
Переплыть бурлящую реку…

Что б встречал друзей бескорыстных
На дорогах, далеких от дома,
И себя ощущал счастливым,
Когда счастье даришь другому…

Чалавеку патрэбна не слава,
А людская увага і ласка,
І сардэчнае шчырае слова,
І вясёлая добрая казка.

Чалавеку патрэбна усмешка
Незнаёмых вачэй і знаёмых,
Каб дажджамі размытая сцежка
Стала лёгкай на кручах і стромах.

Чалавеку не трэба спагады, —
Дабрата чалавеку патрэбна,
Каб, мінаючы прорвы і спады,
Узбірацца на стромкія грэбні,

Каб сяброў сустракаў клапатлівых
На дарогах, далёкіх ад дому,
І каб сам быў заўсёды шчаслівы,
Калі шчасце прыносіш другому.

Наташа, Добрый день, хоть он уже дождливый у нас! Пусть будет добрый!
Себя ощущать счастливым, когда счастье даришь другому! Спасибо ВАМ.

. а у нас уже почти ночь. День был холодным, неуютным. Но я всё же надеюсь на призрачное Бабье Лето :)
Спасибо, дорогая Нина, за Ваше неизменное тепло!
С сердцем,

Портал Проза.ру предоставляет авторам возможность свободной публикации своих литературных произведений в сети Интернет на основании пользовательского договора. Все авторские права на произведения принадлежат авторам и охраняются законом. Перепечатка произведений возможна только с согласия его автора, к которому вы можете обратиться на его авторской странице. Ответственность за тексты произведений авторы несут самостоятельно на основании правил публикации и законодательства Российской Федерации. Данные пользователей обрабатываются на основании Политики обработки персональных данных. Вы также можете посмотреть более подробную информацию о портале и связаться с администрацией.

© Все права принадлежат авторам, 2000-2022. Портал работает под эгидой Российского союза писателей. 18+

В предложенном тексте К. Г. Паустовский поднимает проблему собачьей верности.

Чтобы привлечь внимание читателя к проблеме, автор пишет о псе Тобике, который после смерти своего хозяина, Александра Степановича Грина, ослеп и остался жить в доме, в котором умер писатель, сильно тоскуя по нему. Так автор дает понять, что собака остается верна человеку даже после его смерти и будет ждать его до последнего.

Г. Паустовский пишет: “У нас нет ещё слова, которое могло бы выразить одновременно самоотверженность, смелость и ум — все те великолепные качества, какими обладает собака”. Читатель понимает: собачьей верности нет предела, ради своего хозяина собака готова буквально на всё.

Оба примера, дополняя друг друга, дают возможность понять, что собака остается верной человеку в любой ситуации и всегда будет рада провести с ним как можно больше времени.

Позиция К. Г. Паустовского такова: собачья верность проявляется в смелости, самоотверженности, разуме собаки, и что бы ни случилось с хозяином, его питомец всегда будет ждать его и тосковать по нему.

Я согласен с мнением автора. Вспомним всем известный фильм “Хатико”, где пёс не дождался своего хозяина из поездки, и так и остался ждать его в том самом месте, где они расстались. Это показывает, что собачья верность нерушима, что собака до последнего будет ждать своего хозяина, даже если он никогда не вернётся.

Содержание сочинения

К2. Приведены два примера (жизнь собаки в доме у хозяина и качества собаки). Пояснение дано к двум примерам. Смысловая связь между примерами выявлена верно ( 6 из 6 ).

К3. Позиция автора сформулирована верно. ( 1 из 1 )

К4. Экзаменуемый выразил своё отношение к позиции автора и обосновал его. ( 1 из 1 ).

Речевое оформление

К5. Работа экзаменуемого характеризуется смысловой цельностью, речевой связностью и последовательностью изложения. Логических ошибок не обнаружено. ( 2 из 2 ).

К6. Работа экзаменуемого характеризуется отсутствием точности выражения мысли и однообразием грамматического строя речи ( 0 из 2 ).

Комментарий: балл снижается из-за отсутствия максимального балла в К10.

Грамотность

К7. Соблюдение орфографических норм ( 3 из 3 ).

К8. Соблюдение пунктуационных норм ( 2 из 3 )

К9. Соблюдение грамматических норм ( 1 из 2 ).

К10. Соблюдение речевых норм ( 0 из 2 )

К11. Соблюдение этических норм ( 1 из 1 ).

К12. Соблюдение фактологической точности в фоновом материале ( 1 из 1 ).

Заключение

Экзаменуемый правильно определяет проблему, приводит примеры к ней. Однако допускает несколько ошибок в речи, пунктуации и грамматике. В целом сочинение написано хорошо.

Эксперты сайта Критика24.ру
Учителя ведущих школ и действующие эксперты Министерства просвещения Российской Федерации.

Внимание!
Если Вы заметили ошибку или опечатку, выделите текст и нажмите Ctrl+Enter.
Тем самым окажете неоценимую пользу проекту и другим читателям.

Самы дарагі чалавек.

Самы дарагі чалавек. Хто гэта? Я ведаю, што вы ўжо зразумелі. Гэта – яна. Гэта тая, што падаравала мне жыццё, што шануе мяне, клапоціцца і любіць, нягледзячы не на што. У яе прыгожыя вочы, чыстае сэрца, мяккія і заўсёды ласкавыя рукі. А якая яна добрая, разумная!

Яна ўсё раскажа: пра каханне, пра жыццё, пра ўвесь свет вакол мяне. Яна ніколі не скардзіцца на мяне, не тымае злосці ці крыўды, бо ведае, што я яшчэ не такая разумная, як яна. Яна радуецца маім перамогам і турбуецца, калі ў мяне нешта не атрымліваецца. Яна ніколі мяне не перастане любіць, бо я ў яе такая адзіная. Як і яна ў мяне!

Безумоўна, самы дарагі чалавек – гэта МАМА.

Дзмітрый Гаргун, 7 “Б” клас

Мая мама

Самы дарагі і лепшы чалавек для мяне – гэта мая матуля. Я магу расказаць ёй любую таямніцу, даверыць усе свае сакрэты. Яна заўсёды дапаможа мне і дасць добрую параду.

Мая матуля вельмі прыгожая. У яе блакітныя вочы і светлыя валасы. Я здзіўляюся, як яна паспявае зрабіць столькі спраў: у доме заўсёды чысціня і парадак, мама вельмі смачна гатуе. Да дня майго нараджэння матуля ўпрыгожвае кватэру шарамі і рознакаляровымі плакатамі, гатуе вельмі смачны торт.

Я вельмі шкадую і люблю сваю матулю.

Дзіяна Вашчыла, 7 “Б” клас

Матуля

Самы дарагі для мяне чалавек – гэта маці.

Мая мама сярэдняга росту, у яе прыгожыя прамыя валасы, блакітныя вочы. Яны заўсёды ясныя. У маёй мамы прыгожая ласкавая ўсмешка, якая заўсёды падымае мне настрой.

Мая матуля ветлівая, добрая, пяшчотная, ласкавая. Яна ўмее падтрымаць у цяжкую хвіліну, даць ідэальную параду, у любой сітуацыі падкажа, што рабіць. Я ведаю, што мая матуля заўсёды зразумее і падтрымае мяне, парадуецца маім поспехам.

Любіце сваіх мам, ніколі не крыўдзіцеся на іх, памятайце, што мама ў кожнага з нас – адна.

Читайте также:

      

  • И шишкин осенний лес сочинение
  •   

  • Образ художника в петербургских повестях н в гоголя сочинение
  •   

  • Подготовьте сочинение эссе отвечающее на этот вопрос итак вы познакомились с произведением брэдбери
  •   

  • Сочинение что такое халатность
  •   

  • Селфи сочинение на английском

Дзе трэба адшукаць дарогу,
Пракласці новую шашу…
Лепш быць сляпым або бязногім,
Чым мець халодную душу.

Мой добры ўрач, адну папраўку
Я ўношу ў ісціну тваю,
Хоць сэрца просіцца ў адстаўку,
А я адстаўкі не даю.

I не прашу ў цябе спагады, —
Хоць кожны дзень мяне калі,
Але пакінь за мной пасаду —
Быць Чалавекам на зямлі.

1959 г.

ПАТРЭБЕН ЧАЛАВЕКУ ЧАЛАВЕК

Заўжды хто-небудзь некага чакае,
Заўжды хто-небудзь некага шукае —
Патрэбен чалавеку чалавек,
Што прыйдзе у бядзе на дапамогу,
Што пракладзе надзейную дарогу
Над кручамі i над вірамі рэк,

Што стане часткай сэрца i сумлення,
Што прыйдзе, як высокае натхненне,
I цеплыню i ласку прынясе.
I я яму аддам усё дазвання:
Агонь душы, любоў, i хваляванне,
I радасці, i клопаты усе.

Хай свята дружбы лепшым будзе святам,
Хай векам дружбы наш завецца век,
Хай другу друг заўсёды будзе братам
I другам — чалавеку чалавек.

Ялта, 1959 г.

НЁМАН I ВІСЛА

Ізноў над ракой занялася зара,
Шэпчуцца хвалі ў тумане —
Нёман i Вісла, як брат i сястра,
Лесам бягуць на спатканне.

Нёман i Вісла, як брат i сястра,
Коцяцца борам i лугам,
I плытагоны пяюць ля кастра
Песню пра блізкага друга.

Сонца ўстае над вялікай ракой,
Буйныя росы апалі.
Шэпчуць i шэпчуць пра Віслы спакой
Нёмана чыстыя хвалі.

1956 г.

ДЗЕНЬ ДОБРЫ, ЛІТВА!

Дзень добры, Літва залатая,
У чырвані твой далягляд,
Цвітуць верасы,
замятае
Сцяжынкі твае лістапад.

Маўкліва дубы на узмежках
Пад восеньскім сонцам стаяць…
У цёплых сяброўскіх усмешках
I ласка, i шчырасць відаць.

Асенняе сонца шугае,
Ад яблыкаў гнуцца сады.
Дзень добры, сястра дарагая,
Дзень добры, сябры i браты.

Дзень добры, гасцінныя вёскі,
I пушчы, i Нёман сівы.
Лісты з беларускай бярозкі
Ляцяць над палямі Літвы.

Дзень добры, шырокія нівы,
Дзень добры, балтыйскі прыбой!
Руку дай, мой сябра шчаслівы,
На вечную дружбу з табой.

1958 г.

КАЛІ ЛАСКА

Пачынаецца Нёман
З уздзенскіх празрыстых крыніц,
Пачынаецца песня
З гарачага сэрца.
То спачатку яна,
Як ручай, зазвініць,
То, як Нёман увесну,
Яна разальецца.

Пачынаецца дружба
У шчырай бяседзе заўжды,
А гартуюць яе
Непагоды, дажджы, навальніцы,
Каб мацнела яна,
Каб ішла праз гады,
Каб заўсёды была
Жыватворчай крыніцай.

Мы даўно загаілі
Усе пісягі
Ад варожых атак,
Ад свінцовага граду,
Каб заўсёды, як сонца,
Гарэлі сцягі
На гары Гедыміна
I Доме ураду,

Каб ніколі ніхто
Не хіліў галавы
У трывозе, у роспачы,
Горы i ў скрусе,
Каб злівалася
Вольная дайна Літвы
З неўміручаю песняй
Маёй Беларусі,

Каб зліваліся рэкі,
Дужэлі сады,
Каб ніколі не вялі
Вясновыя краскі.
Нашы сэрцы для дружбы
Адкрыты заўжды,
Нашы дзверы адкрыты сябрам,
Калі ласка!

1958 г.

КАЛЯ КРЫНІЦЫ ХАРАСТВА

У ліпеньскай красе Друскінінкай
Стаіць над нёманскаю кручай.
Мне раілі: «Крыніцу адшукай
Жывой вады, празрыстай i гаючай».

I доўга я шукаў тае вады,
Што ад хваробы кожнаму паможа„
Што нават сівы стане маладым,
А малады — i дужым, i прыгожым.

I я хацеў крыху памаладзець,
Напіўшыся вады, як сырадою,
I думаў, што сцяжынка прывядзе
Мяне к таму людскому вадапою,

  • Паустовский повести и рассказы читать
  • Патриотические рассказы для дошкольников
  • Паустовский о шедеврах сочинение
  • Патриотические рассказы для детей
  • Паустовский новая эра аргумент к итоговому сочинению