Рассказ от имени жителя средневекового города ремесленника

Решающей гранью в переходе европейских стран от раннефеодального
общества к сложившейся системе феодальных отношений является XI
столетие. Характерной чертой развитого феодализма было возникновение и
расцвет городов как центров ремесла и торговли, центров товарного
производства. Средневековые города оказывали громадное влияние на
экономику деревни и содействовали росту производительных сил в сельском
хозяйстве.
В период раннего средневековья имелись города,
сохранившиеся от античности или возникшие вновь и являвшиеся либо
административными центрами, либо укреплёнными пунктами (крепостями) ,
либо церковными центрами. Но при почти безраздельном господстве
натурального хозяйства города не были средоточием ремесла и торговли.
Правда, в некоторых городах уже в VIII—IX вв. развивалось ремесленное
производство и имелись рынки, что не меняло картины в целом.
Ремесленники
стремились уйти из деревни и поселиться там, где они могли бы найти
условия для сбыта продукции, для ремесленного хозяйства. Это привело
непосредственно к образованию средневековых городов как центров ремесла и
торговли.
В Западной Европе средневековые города раньше всего
появились в Италии (Венеция, Генуя, Пиза, Неаполь, Амальфи и др.) , а
также на юге Франции (Марсель, Арль, Нарбонн и Монпелье) , так как здесь
начиная уже с IX в. развитие феодальных отношений привело к
значительному росту производительных сил и отделению ремесла от
сельского хозяйства.
Одним из благоприятных факторов,
содействовавших развитию итальянских и южнофранцузских городов, были
торговые связи Италии и Южной Франции с Византией и Востоком, где
существовали многочисленные и цветущие ремесленно-торговые центры,
сохранившиеся от древности.
Богатыми городами с развитым ремесленным
производством и оживлённой торговой деятельностью были такие города,
как Константинополь, Фессалоника (Солунь) , Александрия, Дамаск и
Бахдад. Ещё более богатыми и многолюдными, с чрезвычайно высоким для
того времени уровнем материальной и духовной культуры, являлись города
Китая — Чанъань (Сиань) , Лоян, Чэнду, Янчжоу, Гуанчжоу (Кантон) и
города Индии — Каньякубджа (Канаудж) , Варанаси (Бенарес) , Уджайн,
Сураштра (Сурат) , Танджор, Тамралипти (Тамлук) и др. Что же касается
средневековых городов в Северной Франции, Нидерландах, Англии,
Юго-Западной Германии, по Рейну и по Дунаю, то их возникновение и
развитие относятся лишь к X и XI вв.
Основное население городов,
возникших в X—XI вв. в Европе, составляли ремесленники. Крестьяне,
бежавшие от своих господ или уходившие в города на условиях выплаты
господину оброка, становясь горожанами, постепенно освобождались
отличной зависимости феодалу.
Средневековые города весьма отличались
по своему внешнему виду от современных городов. Они были окружены
высокими стенами — деревянными, чаще каменными, с башнями и массивными
воротами, а также глубокими рвами для защиты от нападения феодалов и
нашествия неприятеля. Жители города — ремесленники и купцы несли
сторожевую службу и составляли городское военное ополчение. Стены,
окружавшие средневековый город, со временем становились тесными и не
вмещали всех городских построек. Вокруг стен постепенно возникали
городские предместья — посады, населенные главным образом
ремесленниками, причем ремесленники одной специальности жили обычно на
одной улице. Так возникали улицы — кузнечные, оружейные, плотничьи,
ткацкие и т. п. Предместья обносились новым кольцом стен и укреплений.
Размеры городов были весьма невелики. Они насчитывали лишь от одной до трёх-пяти тысяч жителей.

Войти через Google

или

Запомнить меня

Забыли пароль?

Палеоліт на території сучасної України розпочинається з ранньої ашельської епохи і заселення України близько 1 млн років тому — 150 тис. р. тому. Розселення первісної людини в межах Східної Європи, зокрема України, відбувалося головним чином через західні райони Малої Азії й Балкани. Розпочавшись близько мільйона років тому, цей тривалий, дискретний процес освоєння нових територій продовжувався й на пізніших етапах кам’яної доби.

Кісткові рештки архантропів в Україні не виявлені, але відомі сліди їх існування у вигляді стійбищ, які належать до ашельської епохи (культури) раннього палеоліту.

В межах України пам’ятки ашельської епохи відкриті поблизу сіл Лука-Врублівецька й Бабин на Дністрі, під Житомиром та в Закарпатті — біля сіл Королеве, Рокосове та ін. Окремі ашельські кремінні знаряддя виявлені в Донбасі неподалік м. Амвросіївка на р. Кринка та м. Ізюм на Сіверському Дінці.

Процес освоєння первісною людиною обширів сучасної України, як і усієї Європи, вирішальною мірою зумовлювався величезними льодовиками, що періодично насувалися на континент з півночі. Найбільші льодовики названі за альпійськими ріками: Гюнц, Міндель, Рісс, Вюрм. Загалом льодовикова епоха тривала до кінця палеоліту.

Проникнення людини до Східної Європи сталося наприкінці гюнцівського зледеніння, але в основному збіглося з гюнц-міндельським потеплінням і початком рісськогозледеніння.

У Східній Європі в той час панував теплий, дещо вологий клімат. Люди були озброєні найпростішими знаряддями праці — загостреними палицями, киями, рогатинами, дрючками й масивними крем’яними ручними рубилами. Палеоантропи також почали освоювати печери як сховища та житла, при потребі будуючи в них додаткові споруди — примітивні заслони й огорожі від вітру і навіть намети зі шкур, що поліпшували умови печерного побуту.

Люди раннього палеоліту (архантропи) Займаюсь  збиральництво  плодів, ягід, їстівніх коренів,  Полювання  на тварин, нерідко Досить великих, смороду Вже знали  вогонь  и могли ним користуватись, но добуваті его Ще не вмілі. У життя без трудовій ДІЯЛЬНОСТІ вікорістовувалі кам’яні (в основном  кремінні ) знаряддя. Основним знаряддям ашельського годині Було ручне рубило, что Виготовляю Шляхом оббивання кам’яної заготівки з двох боків. Рубило мало довгасту, плескати форму, обострения з країв и на кінці, воно досяжними в довжина 20-25 см, важіло до 1.5 кг. У ашельську Епоха з кремінніх відщепів Виготовляю такоже деякі дрібні знаряддя. У королеви віявлені й інші прімітівні вироби з каменю — чопер, колуни.

<span>Археологічні знахідки <span>[ ред. <span> • </span> ред. код ]</span></span>

Палеолітічні пам’ятки України вівчаються Вже понад 100 років. У +1873 р. Ф. І. Камінський відкрів біля с.  Гінці  на Полтавщині Першу відому на тій годину в усій Східній Европе пізньопалеолітічну стоянку. Значний внесок у дослідження палеоліту України Зроби в дореволюційні часи и в период между світовімі війнамі К. С. Мережківській,  В. В. Хвойка ,  Г. А. Бонч-Осмоловський ,  П. П. Єфименко ,  М. Я. Рудінській , П. Й. Борісковській,  С. М. Бібіков  та ін.

Серед важлівіх археологічних знахідок цієї доби слід відмітіті на Донбасі, поблизу Амвросіївкі, знайдено велике крем’яних рубило, что безсумнівно Було виготовлення ЛЮДИНОЮ ашельської доби. Найвіразнішім ашельськім місцезнаходженням є стоянка на Житомирщині, в басейні ріки Свинолужки. Тут знайдено велику Кількість розщепленіх кременів, что вікорістовуваліся як знаряддя для Різання и скобління, а такоже типові ручні рубила.